Соціальний педагог– це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

Напрямки роботи соціального педагога в школі:

- адаптація дітей до умов перебування у навчально-виховному закладі;

- організація роботи з "важкими” дітьми;

- професійне самовизначення старшокласників;

- допомога щодо організації роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків, батьків та педагогів

- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчально виховному закладі;

- організація роботи з дітьми пільгових категорій;

- методична робота.

Види роботи соціального педагога в школі:

- діагностична робота;

- прогностична робота;

- консультаційна робота;

-соціально-перетворювальна робота;

-профілактична (просвітницька) робота;

- навчальна діяльність;

- організаційно-методична робота;

- зв’язки з громадскістю.

Соціальний педагог:

- здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження безпритульності, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;

- бере участь у виховній роботі з питань профілактики появи негативних форм поведінки у неповнолітніх (паління, алкоголізму, наркоманії; дитячої злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді;

- допомагає виявленню творчих нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяє участі учнів у суспільно-корисній, волонтерській діяльності;

- проводить просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах);

- є посередником між школою, сім’єю, державними установами по захисту прав дітей та громадськістю; бере участь в організації їх взаємодії з метою створення умов для нормального розвитку дітей і підлітків.

Функції соціального педагога:

1. Прогностична: прогнозування посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації.

2. Консультативна: рекомендації учням, батькам, вчителям, молодіжним об’єднанням з питань розв’язання конфліктів та проблемних ситуацій.

3. Захисна: захист прав дітей, представлення їх інтересів в різноманітних інстанціях

4. Профілактична: запобігання негативним проявам в учнівському середовищі, пропаганда ЗСЖ.

5. Соціально-перетворювальна: соціально-педагогічний захист соціально незахищених категорій дітей, сприяння професійному самовизначенню.

6. Організаційна: координація взаємодії всіх суб’єктів виховання, сприяння участі дітей у науковій, технічній, художній творчості.

Питання, за якими можна звертатися до соціального педагога:

— формування гуманних відносин між учнями та педагогами;

— охорона і захист прав та інтересів дітей;

— вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдіяльності;

— вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;

— створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;

— організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей і підлітків;

— попередження конфліктів в учнівських колективах;

— допомога у професійному самовизначенні;

— орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;

— профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями “групи ризику”;

— взаємодія з педагогами, психологами, батьками або опікунами для надання допомоги учням.

В школі за участю соціального педагога організована робота з соціального захисту дітей пільгових категорій, до яких належать:

- діти-сироти;

-діти, позбавлені батьківського піклування;

- діти-напівсироти;

- діти трудових мігрантів;

- діти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

- діти, загиблих батьків при виконанні службових обовязків;

- діти-інваліди;

- діти з багатодітних родин;

- діти, батьки яких є учасниками ООС;

- діти з малозабезпечених родин.

Учням та їхнім батькам соціальний педагог надає наступні види соціальних послуг:

- допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, переході із одного до іншого ступеня навчального закладу;

- виступає посередником між навчальним закладом та сім’єю, між батьками і вчителями;

- слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі.

Разом із педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:

- проводить консультації з учителямита іншими працівниками школи з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів.

- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу.

Поради для батьків від соціального педагога

Ваша власна поведінка - найвирішальніша річ.

Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді,коли з нею розмовляєте чи караєте її. Вивиховуєте її кожну мить Вашого життя, навітьтоді, коли Вас немає вдома.А.С. Макаренко

Любіть дитину не за те, що вона розумна і красива, а лише за те, що вона ваша рідна дитина.Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами.Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею.Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися вами.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.Ви - перший друг і порадник дитини.

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі,не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4.Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагіднихслів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо.У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неїтисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовждня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу,поважати суспільну думку;

• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

• витримку,наполегливість, готовність переборювати труднощі.

• чесність,правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, щови все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи,запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22.Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, незабувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном , не будь і замазурою— Будь просто акуратним».

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся,будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.

Діти вчаться у життя

Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.Якщо дитину висміюють - вона стає замкнутою.Якщо дитина зростає у докорах - вона починає жити у почутті провини.Якщо дитина зростає у терпимості - вона вчиться сприймати інших.Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Завдання школи — навчити жити. Ми повинні виховати Людину, здатну створити своє особисте життя.


Соціальний захист дітей


  • Перелік категорій дітей, які відносяться до пільгового контингенту- діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування;- діти-напівсироти;- діти, реєстрація яких проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України;- діти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;- діти-інваліди;- діти з багатодітних родин;- діти з малозабезпечених родин;- діти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, журналістів, шахтарів, які загинули під час виконання посадових обов’язків.
  • Пакет документів для різних пільгових категорій
  • діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування- ксерокопії свідоцтва про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1, 2, 11 сторінка) дитини, ідентифікаційних кодів дитини та опікуна/піклувальника, єдиного квитка, паспорту опікуна/піклувальника (1, 2, 11 сторінка), свідоцтв про смерть батьків, рішення виконавчого комітету районної або міської ради про встановлення статусу та призначення опіки/піклування, про закріплення житла та/або майна, рішення судів з різних питань (наприклад, про позбавлення батьківських прав), довідки про наявність житла, майна, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей, звіти опікунів тощо; діти-напівсироти - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, свідоцтва про смерть одного з батьків, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;
  • діти, реєстрація яких проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України(зі слів матері) - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з відділу реєстрації актів громадянського стану про те, що реєстрація дитини проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;
  • діти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;
  • діти-інваліди- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини-інваліда (з поновленим терміном) або медичного висновку про встановлення статусу «дитини-інваліда», акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей тощо;
  • діти з багатодітних родин- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення дитини з багатодітної родини, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;
  • діти з малозабезпечених родин- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з районного управління праці та соціального захисту населення про те, що родина отримує допомогу як малозабезпечена, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей тощо;
  • діти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, журналістів, шахтарів, які загинули під час виконання посадових обов’язків- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо.


/Files/images/права дитини.jpg /Files/images/безпека на вулиці.jpg /Files/images/пам для батьків.jpg

АДАПТАЦІЯ УЧНІВ П'ЯТОГО КЛАСУ ДО НАВЧАННЯ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі

Перехід із молодшої школи до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Відвідуючи уроки у 5-му класі я побачила що, п’ятикласникам у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.

Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, адміністрації, учителям, батькам необхідно:

- ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

- постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

- здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;

- забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

- створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

- забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

- упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

- розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

- формувати навички самоконтролю й самооцінки:

- аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

- запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

Отже, успішній адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.

Поради вчителям, які працюють у 5 класі

Перехід учнів з початкової школи до середньої викликає зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов'язано з появою нового класного керівника, нових вчителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й співпадає з віковими змінами — вступом дитини у підлітковий вік. Для учня і для учнівського колективу перехід у п'ятий клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних здібностей, прихованих ресурсів.

У 5 класі змінюються умови навчання: з'являється класний керівник та вчителі з різних предметів. Цей період є досить сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання. Діти чекають змін на краще, бажають стати дорослішими, налагодити взаємини з учителями, робити так, щоб дорослі пишалися ними, були задоволені, «не засмучувались».

Основне новоутворення цього періоду — відкриття нового рівня самоусвідомлення, «Я-концепції»: бажання зрозуміти себе, свої здібності й особливості, свою схожість та відмінність від інших, свою унікальність і неповторність, формується система самооцінок. Це — найважливішій період для розвитку повноцінного спілкування.

Перше вересня без стресу: поради батькам і вчителям першокласників

Свято першого дзвоника для першокласника – важливий крок у доросле життя, щоводночас і захоплює, і хвилює. Іноді День знань стає справжнім випробуванням на міцність і часто призводить до стресу в цілої родини.

Зміни, які раптово увірвалися в їхнє життя,–ось головний чинник стресу напередодні першого вересня в першокласників. Якщо порівнювати з переживаннями дорослих, вони подібні на зміну сфери діяльності чи навіть переїзд до іншого міста–а це добрячий привід для стресу, чи не так?

Незнайомі дорослі, яких потрібно слухатись, багато незнайомців-однолітків, незрозуміла установа, уроки замість ігор–усе це неабияка причина для стресу.

Щоб його уникнути, батькам і вчителям необхідно познайомити дітей зі школою трохи раніше і поступово привчати малечу до відповідного режиму.

Варто погуляти з дитиною на території школи до першого вересня, якщо це можливо, провести екскурсію по самій школі: показати, де знаходиться класна кімната, туалет, їдальня. Не менш важливим є знайомство з учителем. Батькам варто продемонструвати дитині, що вони довіряють йому, і до цієї людини можна і варто звертатись за різних обставин.

Напередодні початку навчання в школі на батьківські плечі лягає відповідальна місія: привчити дитину до шкільного режиму. Визначити, коли треба лягати, щоб добре відпочити й виспатися, та о котрій прокидатися, щоб устигнути без метушні зібратися й дійти чи доїхати до школи.

Це краще зробити завчасно: першокласник може бойкотувати школу лише тому, що ввечері хоче довше гратись, а вранці не може прокинутись. Потрібно детально розповісти дитині про графік уроків у школі, правила поведінки та домашні завдання, транслювати спокій та впевненість, що все буде гаразд, а якщо ні–то все можна вирішити.

Утім, учителеві важливо донести до батьків думку: що занадто – то не є добре. Варто переконати батьків, щоб вони не перестаралися, адже активна підготовка до школи може відбити будь-яке бажання туди ходити!

Активне навчання писати, читати, рахувати часто супроводжується тиском з боку батьків та конфліктами, які призводять до негативного ставлення до школи ще до того, як розпочалися уроки.

Додатковий стрес у першокласника можуть спровокувати батьки, родичі та просто дорослі, лякаючи дитину неприємними розповідями про власний шкільний досвід. Настанови на кшталт «От у школі тебе навчать гарно поводитися!»можуть призвести до того, що дитина, навіть не пізнавши шкільного життя, вже вважатиме його чимось неприємним, а відтак–не захоче навчатися. Такий собі шкільний «бабайка».

Закцентуйте увагу на приємних спогадах: впевнені, що деякі з них досі викликають усмішку і гріють душу.

Дозвольте дитині створити власне враження та отримати власний досвід. Ваш власний буде доречним лише тоді, якщо в дитини виникнуть схожі труднощі: це буде проявом емпатії та підтримки, необхідної школяреві в перші місяці навчання. Але в жодному разі не можна знецінювати почуття дитини. Кажіть: «Розумію, що тебе це засмучує, в мене теж була неприємна історія в молодших класах, хочеш поділюся з тобою і розкажу, як я впоралась/впорався?»

Джерелом стресу в першокласників також часто стають великі очікування, які родина покладає на нього: що буде, якщо він не впорається? Не обтяжуйте малечу власними сподіваннями, а навпаки – підбадьорте й говоріть про мрії та прагнення вашої дитини щодо шкільного життя.

Попри всю важливість події, перше вересня–це насамперед свято. Щиро відсвяткуйте його та весело проведіть час разом.

ОСНОВНОЮ МЕТОЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ Є ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ, ЗАХИСТ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я І СОЦІАЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ УСІХ ЙОГО УЧАСНИКІВ: ВИХОВАНЦІВ, УЧНІВ, СТУДЕНТІВ, ПЕДАГОГІЧНИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ.

Соціально-педагогічний патронаж спрямований на надання соціально-педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям вихованців, учнів і студентів з метою подолання ними життєвих труднощів та підвищення їхнього соціального статусу.

Психологічна служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів.

Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», іншими нормативно-правовими актами та цим положенням.

Психологічна служба співпрацює з органами охорони здоров’я, праці та соціального захисту населення, сім’ї, молоді та спорту, внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади, а також громадськими організаціями.

Основними видами діяльності психологічної служби є:

  • діагностика – психологічне обстеження вихованців, учнів, студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку вихованців, учнів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;
  • корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;
  • реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, учням, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;
  • профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі;
  • прогностика – розробка і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, учнів і складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп та між групових відносин.

Діяльність психологічної служби включає такі основні напрями:

  • консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання, виховання і розвитку вихованців, учнів, допомога органам державного управління у плануванні освітньої діяльності;
  • просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та у сім’ї;
  • превентивне виховання (через засоби масової інформації, під час навчальної діяльності в рамках навчальних програм або як окремого предмета), метою якого є формування у вихованців, учнів, студентів орієнтації на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров’я; профілактика алкоголізму, наркоманії, ВІЛ-інфеції і злочинності.
Кiлькiсть переглядiв: 31