205 років від дня народження Чарлза Діккенса (1812-1870), англійського письменника-реаліста

/Files/images/Д 1.jpg

Народився 7 лютого 1812 р. в Лендпорті поблизу Портсмута в сім’ї службовця фінансового управління морського відомства. З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Ці роки він згодом називав найщасливішими у своєму житті. Кінець безтурботному дитинству поклали фінансові неприємності, через які батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу. 1824-1826 — роки навчання в приватній школі «Академія Веллінгтон-Хаус». 1827 — вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору. У 1828 р — влаштувався вільним репортером в судову палату, а в 1832 г. — парламентським кореспондентом. У 1833 р в щомісячному журналі письменник надрукував свій перший нарис — «Обід на Поплар-Вок, 1836 — перші розділи роману «Посмертні записки Піквікського клубу», що мали великий успіх у читачів. Виходять в світ знамениті романи Ч. Діккенса: «Пригоди Олівера Твіста» (1839), «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі» (1839), «Лавка старожитностей» (1840) і ін. Потім з’явився цикл «Різдвяні повісті» (1848), романи «Домбі і син» (1848), «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим» (1850). В 1850-ті рр. — написані романи «Холодний дім» (1853), «Важкі часи» (1854) і «Крихітка Дорріт» (1857). З 1858 письменник виступав з публічними читаннями своїх творів. Ці читання стали легендарним явищем європейського культурного життя. 1860-і рр. — працював над романами «Великі сподівання» (1861), «Наш спільний друг» (1865), «Таємниця Едвіда Друда» (1870, незакінчений).


2 лютого – 205 років від дня народження Євгена Павловича Гребінки (1812-1848), українського й російського поета, прозаїка, байкаря, видавця, громадського діяча

/Files/images/д2.jpg

Євген Павлович Гребінка прожив коротке життя - всього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я і в українській, і в російській літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври. Народився 2 лютого 1812 р. на хуторі Убіжище Пирятинського повіту (тепер у складі с. Мар'янівки Гребінківського р-ну) в сім'ї дрібного поміщика. За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, романів і оповідань. Впродовж 1830-х – початку 1840-х років Є. Гребінка, разом із Г. Квіткою-Основ’яненком, М. Костомаровим, А. Метлинським, М. Шашкевичем, був ключовою постаттю українського національного відродження. Світова естрада нещодавно визначила три найпопулярніші естрадні пісні. Перше місце віддано іспанській поетесі Консуело Веласкес за романс на її слова «Бессаме мучо». а на другому місці — наш земляк Євген Гребінка з романсом «Очі чорнії». Його з успіхом виконують на всіх континентах. Усі твори Гребінки українською мовою були опубліковані у1878 р.


130 років від дня народження Євгена Филимоновича Маланюка (1887-1968), українського поета, мистецтвознавця, літературознавця

/Files/images/д3.jpg

Народився 1 лютого 1897р. в м. Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина. Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914. Вступив до Петербурзького політехнічного інституту,але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії. 1920 р. — з’являється друком перший вірш. Після поразки УНР назавжди покидає Україну. Потрапивши у табір у Калуші, зосереджується на поетичній творчості.Бере участь у виданні журналу «Веселка» та альманаху «Озимина». Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини.Стає лідером «Празької поетичної школи». Наступного року він закінчив академію в Чехословаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926 р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк». Протягом 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата». У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух). 1949 р. — переїхав до США, де прожив до самої смерті. Збірки Є. Маланюка: —1925р. перша збірка«Стилет і стилос» — 1926р. «Гербарій» —1930р. «Земля і залізо» — 1934р. «Земна Мадонна» - 1939р. «Перстень Полікрата» —1943р. «Вибрані поезії» —1951р. «Влада» —1953р.поема«П’ята симфнія» —1954р. «Поезії» —1959р. «Остання весна» —1962, 1966рр. «Книга спостережень» у 2-х томах — збірка есеїв —1964р. «Серпень» —1972р.посмертна збірка– «Перстень і посох».


29 січня – Бій під Кру́тами: відомі і невідомі сторінки

/Files/images/д4.jpg

Відбувся29 січня1918р біля залізничної станціїКрутипоблизу селищаКрутита селаПам'ятне, за 130 кмна північний схід відКиєва, 18 км на схід від Ніжина. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардіїпід проводом есераМихайла Муравйовата загоном із київських курсантів і козаків«Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ наКиїввійську Муравйова прийшлося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укластиБрест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність. Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біляАскольдової могилиголоваУкраїнської Центральної РадиМихайло Грушевськийназвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поетПавло Тичинаприсвятив героїчному вчинковівірш«Пам'яті тридцяти». Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.


Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

/Files/images/дд.jpg

Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ! В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося! Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який відзначається 27-го січня, прийнятий на офіційному рівні Генеральною Асамблеєю ООН. У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...


День Соборності України

/Files/images/д6.jpg

День Соборності—святоУкраїни, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошенняАкту ЗлукиУкраїнської Народної Республікий Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в1919р. Офіційно в Україні День соборності відзначають з1999р. Свято встановлено вУкраїні«…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднанняУкраїнської Народної Республікиі Західноукраїнської Народної Республікидля утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з УказомПрезидента України«Про День соборності України» від21 січня1999р №42/99. У цей день прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. - прийняттяIV УніверсалуУЦР, яким проголошувалася повна незалежністьУНР.


1 січня – 140 років від дня народження Степана Шухевича (1877 - 1945)

/Files/images/д7.jpg

Народився в с.Серафинці Городенківського повіту (тепер Тернопільська обл.)в родині священика. У 1895 закінчив Академічну гімназію у Львові, до 1899 навчався на юридичному ф-ті Львівського університету. Був активним членом студентської організації “Академічне братство”. У 1899 стажувався у Львові, з січня по червень 1901 - у Відні. З 1903 - суддя в Раві-Руській, пізніше - в Долині та Дрогобичі. 3 1911 займався адвокатською діяльністю. На початкуПершої світової війни брав активну участь в організації Легіону українських січових стрільців. У вересні 1914 призначений командиром 3-го півкуреня, а з жовтня 1914 - куреня Легіону УСС. У жовтні 1914 курінь відзначився в боях за Борислав і Дрогобич. Під час українсько-польської війни 1918-19 - отаман Української галицької армії. У 1918 призначений комендантом Одеси. У лютому 1919- командир 4-ї Золочівської бригади, пізніше - член Начальної Команди УГА. В червні 1919 очолював делегацію УГА на переговорах про перемир'я з польським командуванням. Після закінчення війни працював адвокатом. У 1921-25 - професор кримінального права Львівського (таємного) українського університету. У 1920-30 рр виступав захисником під час політичних процесів над учасниками українського національно-визвольного руху в Галичині та Волині. Активно займався громадською діяльністю. Був одним з ініціаторів створення та багаторічним головою Надзірної Ради видавництва “Червона калина”.На поч. Другої світової війни переїхав до Кракова, де продовжував займатися адвокатською практикою, брав активну участь у діяльності українських інституцій, зокрема, Українського допомогового комітету. Помер 6.6.1945 у м.Амберг (Німеччина).


Новий рік у Київській Русі

/Files/images/д8.jpg

Як і у більшості давніх народів, початок Нового року у Київській Русі асоціювався з початком весняного відродження природи. Найімовірніше Новий рік святкували з появою новогоМісяцяв перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято отримало назву «Нове літо». З прийняттямхристиянствау Київській Русі було запровадженоЮліанський календар, а святкування Нового року було встановлено на1 березня, що за переданням відповідало даті творення світу.Пізніше Новий рік було перенесено на1 вереснявідповідно до прийнятого Візантійською церквою, а літочислення велося від Створення світу.На українських землях, що входили до складуВеликого князівства Литовського, а пізніше—Речі Посполитої, з1362 р. початок Нового року було встановлено на 1 січня і літочислення велося від Різдва Христового. Ця система трапляється в українських літописах того часу.


9 грудня святкуємоДень святого Миколая Чудотворця.

/Files/images/д9.jpg

За народними повір’ями саме в цей день Миколай Чудотворець спускався на землю з небес і обходив весь світ, допомагаючи знедоленим і відновлюючи справедливість. З поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов’ю нашого народу. Усе життя св. Миколая – це нескінченні благодіяння і чудеса, подані стражденному людству. Він покровитель землеробства і скотарства, господар земних вод, заступник від бід і напастей, помічник у найважчих справах і обставинах. Він швидко з’являється скрізь, де потрібна його допомога. І нині він приходить до тих, хто кличе його допомогти і заступити від біди. Чудес його не злічити. Усе життя Чудотворця було позначено любов’ю до ближнього. Навіть смерть не перервала його благодатних справ, його чудеса звершаються повсякчас.

Коротка історія

За переказами, святий Миколай народився у другій половині III століття у місті Патара у провінції Лікія (історична область в Малій Азії) у сім’ї благочестивих батьків. До глибокої старості вони не мали дітей і в безперервній молитві просили Всевишнього дати їм сина, обіцяючи присвятити його служінню Богу. Молитва їх була почута: народився син, який при хрещенні отримав ім’я Микола, що значить грецькою «переможець народів». Юнак виховувався під керівництвом свого дядька – місцевого єпископа. В якості покликання Микола обрав служіння Богові. Пройшовши шлях від молодшого церковного служителя до архієрея, він став архієпископом міста Мири Лікійські.

Микола відрізнявся любов’ю і співчуттям до людей, допомагав убогим і знедоленим, роздаючи майже всі гроші, що отримував. Собі він залишав тільки найнеобхідніше. За лагідність і доброту св. Миколай здобув величезну любов народу. Досягнувши глибокої старості, у 345 році св. Миколай мирно помер. Після смерті, мощі Миколая Чудотворця стали рясно виділяти цілюще миро, що ще більше прославило його.


Апостола Андрія справді можна вважати садівничим християнства в Україні.

/Files/images/д10.jpg

Святий апостол Андрій Первозванний – один з дванадцяти апостолів. Пам'ять святого Андрія Первозванного завжди шанувалася досить урочисто. Ще Петро I заснував на честь апостола першу та вищу нагороду - імператорський Орден Святого апостола Андрія Первозванного , який давався в нагороду сановників держави. Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Віфсаїди Галілейської. Жив він згодом у Капернаумі, на березі Генісаретського озера разом з братом Симоном, займаючись рибним ловом. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим сповідав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра . З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався в Єрусалим. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор'я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Канаитом в Абхазії). Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до своїм учням зі словами:«чи Бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Просуваючись далі на північ, апостол Андрій дійшов до поселень слов'ян на місці майбутнього Новгорода і у нинішнього села Грузино поставив свій жезл. Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов Рим і знову повернувся у Фракію. Тут в невеликому селищі Візантії (майбутньому Константинополі) він заснував християнську Церкву.


Тютюнник Григір Михайлович – український письменник-прозаїк.

/Files/images/д11.jpg

Народив­ся 5 грудня 1931 р в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім’ї. 1937 р батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований). Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас. Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину. У повоєнні роки Тютюнник закінчив ремісниче училище, працював у Харкові робітником на заводі. Захворівши, повернувся до рідної Шилівки, За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три роки) був засуджений і чотири місяці відбув у ко­лонії. Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на різних роботах. Тоді ж по­чав писати літературні твори. Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 р вступив на філологічний факультет Харківського університету. 1961 р в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тю­тюнника, воно було написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою. 1966 р вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь». Пізні­ше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги»(1972), «Крайнебо»(1975), «Коріння»(1978), книжки для дітей «Ласочка»(1970), «Степова каз­ка»(1973), повісті «Климко»(1976) та «Вогник далеко в степу»(1978).

За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 р був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури. За свою творчість письменник 1981р був посмертно відзначе­ний Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.


1 грудня- Акт проголошення незалежності України (1991).

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, за який тоді проголосували 346 народних депутатів. Напередодні референдуму великий вплив мала небайдужа позиція української інтелігенції, зокрема, пристрасне слово відомої письменниці Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громадськості: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!».Тоді, 1 грудня 1991 року, 90,92 відсотки виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян.


День Гідності та Свободи: історія і традиції свята

/Files/images/д12.jpg

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи, що об’єднав дві знакові події у новітній історії країни – Помаранчеву революцію 2004 р та Революцію Гідності 2013 р. Свято встановлено Указом Президента України від 13 листопада 2014 р. Метою запровадження пам’ятної дати стало донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI ст, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.


12 листопада народився Микола Федорович Сингаївський (1936 – 2013) – український поет, автор пісні “Чорнобривці”.

/Files/images/д15.jpg

Сингаївський Микола Федорович народився в родині хліборобів, на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області. Друкуватись почав ще навчаючись у школі. Вчився у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні вузу працював завідувачем відділу поезії “Літературної України”, заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідуючим відділу літератури та мистецтва журналу “Ранок”. Перші твори друкувались у районній газеті “Радянське Полісся” та в обласній “Радянська Житомирщина”. Пізніше в газеті з’явилась добірка віршів із напутнім словом Максима Рильського. У 1958 р побачила світ перша збірка для дітей “Жива криничка”. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок – поетичних і прозових, з них – половина для дітей. Багато мелодій, написаних на вірші поета, стали “співучими” серед людей: “Чорнобривці”, “Безсмертник”, “Полісяночка”, “В краю дитинства”, “Сонце в долонях”, “Розляглося наше поле” та інші. Одна зі збірок має назву “Я родом із пісні” – свідчення любові автора до цього жанру.


9 листопада – День української писемності та мови

/Files/images/д16.jpg

Це державне свято було встановлене 9 листопада 1997 р. Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українськогосуспільства». За православним календарем — це деньвшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця— письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українськамова. Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений всан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. (або на початку ХІІст.) Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до1113 р., надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулихліт». Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурситощо.


Микола Степанович Вінграновський (1936-2004), український письменник, поет, режисер, актор, сценарист

/Files/images/д17.jpg

Микола Степанович Вінграновськийнародився 7 листопада 1936 р.в місті Первомайську на Миколаївщині. Закінчивши школу,вчиться уВсесоюзному інституті кінематографії. Видатний український письменник О. П. Довженко помітив обдарованого юнака, допоміг розквітнути його талантові. Після закінчення інституту (1960)працює наКиївській кіностудії імені О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор. У цей часзіграв одну з головних ролейу безсмертній кінострічці«Повість полум'яних літ». Перші вірші поета почали друкуватися ще в 1957 р.у газеті «Літературна». А в1962 р.Микола Степанович видавпершу збірку віршів «Атомні прелюдії».Він авторкниг«Сто поезій»(1967),«На срібнім березі»(1978),«Губами теплими і оком золотим»(1984);збірок для дітей«Андрійко-говорійко»(1970),«Мак»(1973),«Літній ранок»(1976),«Літній вечір»(1979),«Ластівка біля вікна»(1983),«На добраніч»(1983);повістей«Первінка»,«Сіроманець»(1977),«У глибині дощів»(1985);роману«Северин Наливайко»(1996);історичних нарисів«Чотирнадцять столиць України»(2002). У цих творах присутні фантастичність, здивування, відкриття в природі.За збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч» поетудостоєний Державної премії України ім.Тараса Шевченка(1984).


28 жовтня – День визволення України від фашистських загарбників

/Files/images/д18.jpg

В ході війни 1941–1945 рр. саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 р. тривала битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців. У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 р. – жовтня 1944 р. було проведено серію наступальних операцій. Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 р. 27 жовтня 1944 р. було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої держави. В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.


14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва

/Files/images/д20.jpg

Свято Покрови було введено у християнство в ХХ ст. і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві.Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородица в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників. Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників.Очевидно, цей сюжет і прислужився тому, що для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.Після зруйнування Запорізької Січі в 1775 р. козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як День українського козацтва. Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької

Кiлькiсть переглядiв: 12